Старша медсестра

Лапа Н.М; Клименко О.М/Files/photogallery/images.jpg


Можливі наслідки

відмови від вакцинації

Зовнішнє епідемічне благополуччя останніх років, коли на території України не спостерігалося спалахів інфекційних захворювань, які здебільшого призводять до інвалідизації і смерті, вплинуло на зростання кількості батьків, які відмовляються вакцинувати своїх дітей. Певна роль у формуванні цієї тенденції належить представникам руху проти щеплень, які в засобах масової інформації активно заперечують ефективність і безпеку вакцинації. Унаслідок — охоплення вакцинацією в Україні недостатнє для створення достатнього імунітету населення, який захищає від спалахів керованих інфекцій — дифтерії, поліомієліту, кашлюку, кору.

Небезпека масової відмови від вакцинації підтверджена ба­гатьма прикладами розвитку епідемічних спалахів у країнах, зна­чна частина населення яких вважала, що ризик захворювання і смерті від деяких інфекцій давно минув. Так, у Великій Британії в 1970-80-ті pp. знизилося охоплення вакцинацією проти кашлю­ку з 81% до 31%, що призвело до епідемії. В Англії і Уельсі щорічно хворіли понад 200 тис. осіб і гинули не менше ніж 100 дітей на рік. Хвороба пішла на спад після підвищення охоплення вакцинацією до 90%. У Швеції з тієї самої причини з 1979-го по 1996-й рік 60% дітей країни захворіли на кашлюк. Ситуацію виправила лише масо­ва вакцинація.

У США в 1992-2000-му pp. зареєстровано 386 випадків захворю­вання на правець — інфікувалися 15 дітей, 12 із яких не були вакци­новані через відмову батьків.

У Голландії в 1999-2000-му pp. спалахнула епідемія кору. Було зареєстровано 3 250 випадків кору, з-поміж них 650 — тяжких з роз­витком енцефалітів у п'яти випадках і три летальні наслідки серед тих, які знехтували вакцинацією.

У країнах СНД в 1990-99-ті pp. вирувала епідемія дифтерії: за­хворіли більше за 150 тис. осіб, близько 5 тис. людей померли. Зо­крема, в Україні за цей період захворіло 19 тис. осіб, 696 із яких по­мерло.

Порівняно нещодавні події, пов’язані зі зниженням охоплен­ня і не бути, досить швидко забулися, і все більше молодих батьківлегко відмовляються від вакцинації дітей, вважаючи, що «їхніх дітей це омине». Однак, у 2007-2008-му pp. в Україні 141 особа захворіла на дифтерію, серед яких 31 дитина, і 8 осіб померло. Інфекція не відступила, і за зниження рівня імунітету населення відмова від профілактичних щеплень може обернутися новою епідемією.

У 2002-му році Всесвітня організація охорони здоров’я (В003]сертифікувала Україну як територію, вільну від поліомієліту. Проте і сьогодні є реальна загроза поширення в країні «дикого» вірусу поліомієліту в разі його завезення з інших територій. Цей процес можеспровокувати як зниження кількості імунізованих проти поліомієліту дітей, так і збереження захворюваності на поліомієліт в ендемічних країнах. У 2009-му р. в Афганістані, Індії, Нігерії і Пакистані зафіксовані 1 424 випадки цієї хвороби. Враховуючи міграційні процеси, жодна країна не застрахована від завезення «дикого» вірусу поліомієліту.

Усю трагічність цих тверджень і гіркоту втрат відчули на собі батьки дітей, які захворіли в Таджикистані, де в 2010-му р. було зареєстровано 711 випадків поліомієліту, що супроводжувався розвитком паралічів. Більшість хворих, до 89%, — діти віднародження до п’яти років, тридцятеродітей померло. З 2002-го р. територія Таджикистану вважалася вільною від поліомієліту, однак зниження рівня вакцинації впродовж останнього часу і завезення«дикого» вірусу поліомієліту в цю країну призвели до епідемічного спалаху і трагічних наслідків.

Останніми роками в Україні зафіксоване збільшення рівня за­хворюваності на кір. Близько 45 тис. осіб захворіло під час спалаху в 2005-2006-му pp. У 2005-му р. в Україні виявлено 89% всіх випад­ків захворювання на кір в Європейському регіоні. За даними ВООЗ, в 2011-му р. у глобальних масштабах відбулося 158 тис. випадків смерті від кору, зокрема і серед дітей до п’яти років. Більшість ле­тальних наслідків кору відбувається через ускладнення:

· Енцефаліт;

· Тяжка діарея і пов’язана з нею тяжка дегідрація;

· Тяжка пневмонія.

Менінгіти належать до п’яти основних причин смерті дітей ві­ком до року в Україні. Одним із основних збудників менінгіту є НіЬ- інфекція. Щороку в Україні реєструють до 2 тис. випадків захво­рювань на бактеріальний менінгіт, більшості з яких можна було запобігти шляхом щеплення проти НіЬ-інфекції.

Ще одним захворюванням, від якого можна захиститися за до­помогою щеплення, є краснуха. У дітей хвороба зазвичай перебігаєв легкій формі, а от у вагітних на ранніх термінах може призводити до смерті плода або синдрому вродженої краснухи, що проявляєть­ся ураженням мозку, серця, очей і вух. За даними статистики, біль­ше 78 тис. людей в Україні захворіли на краснуху в 2004-2008-му pp. і більше 50 тис. із них — діти. Також були виявлені випадки красну­хи у вагітних, не щеплених жінок з наступним розвитком вродженої краснухи у дітей.

Останнім часом в Україні значно зросла захворюваність на каш­люк. Більше 9 тис. дітей захворіли в 2004-2008-му pp., і 6 із них — померли. Особливо небезпечний кашлюк для дітей віком до шести місяців, оскільки у них часто розвиваються важкі ускладнення, як- от: пневмонія, енцефалопатія, ателектази та емфізема легень.

Донині в нашій країні є епідемія туберкульозу. Згідно з даним статистики, щодня в Україні 82 особи інфікуються, а ЗО — помира­ють від цього захворювання. Серед жертв туберкульозу — чимало дітей. Доведено, що вакцинація знижує число смертельних випадків від туберкульозу серед дітей.

Отже, вакцинація дає змогу не лише запобігти розвитку інфек­ційних захворювань, а й зменшити тяжкість їх перебігу і ускладнень, мінімізувати ризик летальних наслідків. Проведення профілактич­них щеплень зменшує ризик виникнення епідемій, забезпечує за­хист як дітей, так і дорослих від найбільш поширених і небезпечних інфекцій.


ПАМ’ЯТКА

для батьків щодо адаптації дітей

до умов дошкільного закладу

Щоб полегшити звикання дитини до умов дошкільного навчального закладу, батьки мають підготувати її і фізично, і морально, і соціально. Запорукою успішної адаптації дитини до умов дошкільного навчального закладу є єдність зусиль і ви­мог до дитини з боку родини та працівників закладу. Познайомте дитину з майбутнім вихователем, проведіть екскурсію до групи та ігро­вого майданчику, налаштовуючи дитину на те, що перебування в дитячому колекти­ві та в дошкільному навчальному закладі — це приємна, радісна й очікувана подія.

Організуйте життя дитини в родині відповідно до режиму дня, якого дотримують­ся в дошкільному навчальному закладі. Сон, вживання їжі, прогулянки й інші ре­жимні моменти проводьте в один і той самий час. Подавайте дитині на сніданок молочну страву. На обід готуйте і першу, і другу, і третю страви. Навчіть дитину їсти без сторонньої допомоги.

Навчайте дитину вдома необхідним правилам самообслуговування, взаємодії з оточенням та сформуйте основні санітарно-гігієнічні навички — дотримання чи­стоти тіла, культури їжі, підтримання порядку в навколишньому середовищі. Залишайте дитину під наглядом інших людей, наприклад, родичів, друзів — спочат­ку на годину, а потім довше, щоб дитина зрозуміла, що батьки не будуть постійно поряд.

Поінформуйте медичних працівників і вихователів дошкільного навчального за­кладу про захоплення дитини, звичний руховий режим, особливості харчування, можливі алергійні реакції тощо.

У перші дні перебування в дошкільному навчальному закладі залишайте дити­ну на дві-три години, поступово збільшуючи час перебування на одну-дві години.

Дозволяйте дитині брати з собою до дошкільного навчального закладу улюблену іграшку, проте не давайте харчових продуктів і напоїв із собою.

Пам'ятайте, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад лише здоровою. Щоранку оглядайте зів, шкіру та волосся дитини, розпитуйте про само­почуття.

Одягайте дитину відповідно до погодних умов у одяг з натуральних тканин та зручне взуття. Обов’язковим є головний убір.

Не залишайте дитину в дошкільному навчальному закладі примусово, навіть якщо час звикання виявився довшим за очікуваний. У кожної дитини адаптація до умов дошкільного навчального закладу проходить індивідуально.

Із закритими очима подивитися на сонце, вранці — яке сходить, або ввечері — яке сідає. Почи­нають із кількох секунд, поступово збільшуючи тривалість виконання вправи до ЗО с.


Для батьків щодо профілактики отруєнь

дітей лікарськими препаратами вдома

Лікарі стверджують, що близько половини випадків отруєння дітей спричи­нені недозволеним прийманням лікарських препаратів. Найчастіше діти з’їдають пігулки, залишені в доступних місцях, або отруюються під час гри з аптечкою. Для запобігання нещасним випадкам через отруєння медикаментами слід постійно до­тримуватися правил їх зберігання вдома. Зберігайте лікарські препарати в аптечках, які зачиняються, щоб дитина не зуміла їх дістати. Зберігайте аптечку, а також лікарські засоби, які нині необхідно приймати вам або членам вашої родини, у недоступних для дітей місцях. Регулярно перевіряйте строк придатності до застосування лікарських препаратів, які зберігаєте в домашній аптечці. Після кожного приймання ліків перевіряйте, чи надійно ви їх закрили. Не зберігайте медикаменти в місцях, де грають діти. Не варто ставити аптечку чи коробку з лікарськими препаратами на шафи, бо ди­тина може спробувати їх дістати. Забороніть усім членам родини залишати лікарські препарати на столі, як зазви­чай роблять бабусі й дідусі, щоб не забути прийняти препарат. Виймайте з упаковки рівно стільки пігулок, скільки збираєтеся прийняти, а не на два-три прийоми наперед. Не приймайте лікарські препарати в присутності дітей, бо їм дуже подобається ко­піювати дорослих і вони намагатимуться спробувати повторити ваші дії. Якщо дитина допитлива, не тримайте лікарські препарати в сумках, портфелях, га­манцях, скриньках тощо, бо вона обов'язково спробує їх знайтиНайліпше зберігати препарати в такому місці, щоб дитина не змогла побачити їх і дотягнутися. Якщо дитина захворіла, не дозволяйте їй самостійно приймати ліки. Ніколи не кажіть дитині, що лікарські або вітамінні препарати це цукерки чи льо­дяники, адже коли Вас не буде поряд, дитина може знайти «цукерки» і з'їсти їх. Якщо дитина проковтнула ліки, ввела у носовий прохід чи вухо пігулки, терміново з’ясуйте, який саме це лікарський препарат і терміново зверніться до лікаря.


Кiлькiсть переглядiв: 996

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.